Всі рукописи публікацій, що подаються до редакції Збірника наукових праць Одеської державної академії технічного регулювання та якості (далі Збірник), підлягають обов’язковому рецензуванню. Метою рецензування є підвищення якості наукових статей, що публікуються, за допомогою оцінки поданих матеріалів висококваліфікованими експертами, як членами редколегії, так і зовнішніми.

Стаття направляється на рецензування у разі її відповідності вимогам зазначеним на сайті в розділі Подання.

Рецензуються рукописи статей, які повністю відповідають вимогам Збірника до оформлення наукових статей і не викликали зауважень та заперечень на етапі первинного контролю редакційної колегії. Якщо у редакції виникли зауваження до поданої статті, такий рукопис повертається автору для доопрацювання та вдосконалення.

Типові причини відмови авторам у рецензуванні статті:

– запозичення авторами матеріалів без посилання на джерело їх походження;

– виявлена проблема щодо оригінальності тексту статті із застосуванням ліцензованої програми strikeplagiarism;

– стаття вже була опублікована в іншому виданні (включаючи електронні видання та мережу Інтернет);

– оформлення рукопису статті не відповідає вимогам оформлення статей.

– невідповідність посилань у тексті зазначеним у Списку використаних джерел;

– недостатня кількість посилань на джерела опубліковані за останні десять років.

– відсутність або неповнота будь-якої складової метаданих/контактної інформації/поштової адреси;

– відсутність УДК;

– недостатній обсяг анотацій.

Рецензування проводиться протягом одного календарного місяця з моменту надходження рукопису автора до редколегії Збірника.

Процедура рецензування є анонімною як для рецензента, так і для авторів і здійснюється двома незалежними рецензентами (подвійне «сліпе» рецензування).

В своїй рецензії рецензент відповідає на питання:

1. Чи відповідає тема запропонованої статті профілю даного видання?
2. Чи є представлені матеріали новими і оригінальними?
3. Чи присутнє в статті рішення наукової задачі?
4. Чи достатньо представлених викладок для розуміння представленого рішення?
5. Чи представлена в статті кількісна оцінка описаного рішення?
6. Чи достатньо ілюстративного матеріалу для розуміння представленого рішення?
7. Чи підтверджено отримані автором результати даними експериментальних досліджень або відомими результатами інших авторів?
8. Чи достатньо ясно викладено матеріал (якість перекладу)?
9. Чи достатньо інформативною є анотація статті?
10. Чи є актуальним список використаних джерел статті?
11. Чи присутні посилання на роботи зарубіжних авторів з тематики статті?
12. Чи присутня в статті наукова новизна?
13. Чи є тема статті актуальною?
14. Чи має стаття практичну цінність?
15. За потреби додається перелік виправлень та доповнень, які необхідно внести автору до статті.

Стаття приймається до опублікування у разі позитивних рішень обох рецензентів щодо можливості опублікування статті в представленому вигляді.

У разі прийняття рецензентами рішень щодо можливості опублікування статті з невеликими змінами повторне оформлення ними рецензій не є обов’язковим, для прийняття статті до опублікування достатньо їхньої згоди з результатами доопрацювання статті у робочому порядку.

Якщо рецензент приймає рішення про можливість опублікування статті зі значними змінами, після доопрацювання статті обов’язково готується повторна рецензія.

У випадку рішення рецензента про «повторний розгляд після переробки» стаття після переробки подається повторно та призначаються нові рецензенти.

У разі однієї негативної рецензії може призначається третій рецензент. Остаточне рішення в цьому випадку приймає голова редколегії.

При відмові в публікації в представленому вигляді від двох рецензентів стаття до повторного розгляду не приймається.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ АВТОРІВ

Автор (колектив авторів) несе повну відповідальність за новизну і достовірність результатів наукового дослідження, що передбачає дотримання таких вимог:

– автори повинні презентувати результати своїх досліджень зрозуміло, чітко, не фальсифікуючи реальні дані;

– автори повинні чітко вказувати методи досліджень, уникаючи двозначності, з метою перевірки та підтвердження отриманих результатів;

– автори зобов’язані дотримуватися встановлених вимог до публікацій: дослідження має бути оригінальним, не опублікованим в інших наукових виданнях, без будь-яких форм плагіату;

– автори несуть колективну відповідальність за здану та опубліковану роботу;

– вказувати авторами осіб, які не брали участь в дослідженні, заборонено та неетично;

– автор має повідомити редакцію, якщо виявить помилки або неточності в своїй праці;

– матеріали, спрямовані на розпалювання релігійної, міжрасової, міжнаціональної ворожнечі неприйнятні;

– дискримінація у будь-яких формах неприпустима.

Авторів, чиї статті отримали негативні рецензії від двох рецензентів (або помічені в плагіаті, або їх статті рецензент рекомендував до друку в іншому виданні, або інші причини відмови), просимо не подавати свої статті (повторно/нові) протягом року згідно з Міжнародними правилами публікацій в наукових журналах.

 

ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Рецензенти повинні дотримуватися вимог Комітету з етики в публікаціях (Committee on Publication Ethics https://publicationethics.org/) і бути об’єктивними та неупередженими.

Рецензент завжди повинен об’єктивно оцінювати якість рукопису, його теоретичну частину, інтерпретацію й виклад матеріалу, а також ступінь відповідності змісту статті встановленим науковим і мовно-стилістичним стандартам.

Рецензент має враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли наданий йому рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою його роботою. Якщо у рецензента є сумніви, він має одразу повернути рукопис без рецензії, посилаючись на зіткнення інтересів.

Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором якого він має особисті або професійні зв’язки, якщо це може вплинути на судження про публікацію рукопису.

Рецензент має поводитися з рукописом, що підлягає рецензуванню, як з конфіденційним документом: не показувати рукопис іншим особам, не обговорювати його з іншими колегами за винятком випадків, коли рецензент потребує чиєїсь консультації.

Рецензенти мають чітко пояснити та аргументувати авторові свої міркування щодо статті, з метою розкриття глибинної суті зауважень. Будь-яке твердження про те, що певні спостереження, висновки, аргументи тощо були вже раніше опубліковані, має супроводжуватися посиланням на відповідне джерело.

Рецензент має вказувати на будь-які випадки недостатнього чи некоректного цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до статті, яка рецензується, а також враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню автором рукопису власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені.

Рецензент має звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом одночасно представленим до іншого видання.

Рецензент має своєчасно надати відгук редколегії видання.

Рецензенти не мають права використовувати чи розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даній статті, якщо на це немає згоди автора.